На занятті гуртка “Пізнаємо рідний край”, проведено захід приурочений Дню Збройних Сил України, де вихованці разом з керівником читали власні патріотичні вірші та ділилися розповідями про почесну місію бути військовим та захищати рідну країну.
Героям Сходу
Як боляче писати про війну,
Вона ще ранами кровить минулих літ.
Людське життя –найвища плата на кону
За Україну, що зазнала стільки бід
Тих пацанів, що у буремний час,
Пішли на смерть за волю і свободу,
У боротьбі погинули за нас,
Звільняючи міста і села Сходу.
Заплакала земля моя свята,
В молитві руки простяглись до неба,
Ми захисту просили у Христа
За рідний край, чужого нам не треба.
За матерів, дружин, дітей малих,
Що так чекали на повернення синів,
Як пояснити їм, що недолугий псих
Загарбати країну захотів?
Вуста малечі запитають мами:
«Де батько мій ? Він повернутись обіцяв»,-
Та мовчки пригорне до серця- рани
Сирітку мати: « Татко не збрехав.
Він повернеться птахою до тебе
Вночі тихенько поцілує уві сні
Он, бачиш,зірочка відблискує на небі
То, синку,очі татка світяться в пітьмі».
А небо, як ніколи всіяне зірками
І кожен день з’являються нові
Герої не вмирають, вони поруч з нами
У діях, у думках, в розбурханій крові.
У стислих кулаках від люті,
Від гніву людського, прокльонів матерів
Російському фашизму у спокуті
Ніколи не відмитись від гріхів!
О, помста буде неймовірно люта
Земля здригнетьсяв полум’ї війни
Ми пригадаємо УПА, Бандеру, Крути,
І погань путінської «Руської весни».
На згарищі кремлівської руїни
Замайорить наш прапор-оберіг,
Ми переможемо агресію «путіни»
На перехрестях всіх розхристаних доріг
Прийшов з мечем і від меча , вражина,
Погинеш, відійдеш у забуття
І будутьлюди, буде Україна
Одна єдина, вічна як життя!
